Видатні математики України

Переглянь! Презентація “Відомі українські математики

         Чи не кожен із нас чув вислів Ломоносова: «Математику треба вчити вже тому, що вона розум до порядку приводить».

Саме цей вислів був на стенді в нашому кабінеті. Я часто зупиняла свій погляд на ньому. Може саме він вплинув ма мій вибір стати учителем математики?

    В Україні багато відомих математиків; ми розповімо вам про життя і творчість деких з них.

    Георгій Феодосійович Вороний народився в с. Журавка на Полтаворонийвщині (тепер село – Варвинського району, Чернігівської області). Він закінчив Прилуцьку гімназію в 1885 р., де його хвалили за непересічні знання з математики.
Із початком студентського життя з’явилась жага до власних відкриттів. Цього ж року Георгій вступив до Петербурзького університету на фізико-математичний факультет.

    Вороний захоплювався також грою в шахи і музикою, іноді бував на симфонічних та камерних концертах, в оперному театрі. На життя він заробляв, як не дивно, репетиторством, однак тодішньої зарплатні за приватні уроки вистачало тільки на сплату гуртожитку.

    1894 р. його призначили професором Варшавського університету. Георгій Вороний одружився із Ольгою Крицькою, і як казав сам учений, «вона єдина розуміла, що математика для мене – життя, все». Цей приклад ще раз підтверджує важливість підтримки коханої людини, яка допомагала творити дива Генрі Форду, Томасу Едісону, Сальвадору Далі…

    Дослідження математика стосуються комп’ютерної графіки, аналітичної теорії чисел, геометричного моделювання, конструювання робіт, створення штучного інтелекту і застосовуються в сучасних дослідженнях. Наш співвітчизник відомий у всьому світі: у м. Сеулі (Південна Корея) діє Дослідницький центр з діаграм Вороного, а  2004 року в Токіо (Японія) були започатковані щорічні (VD) Міжнародні конференції з діаграм Вороного.

    Видатний вчений мав хворобу жовчного міхура, яка принесла чимало страждань і стала причиною смерті у 1908 р.. Щоденник Георгія Вороного зберігається в Інституті Рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

    Михайло Васильович Остроградський народився 1801 р. в селі Пашенна наостроградський Полтавщині. У 1809 р. його віддали до пансіону при Полтавській гімназії. Хлопець мріяв бути військовим, однак у 1816 році разом із батьком поїхав до Харківського університету, щоб стати вільним слухачем, а згодом – повноправним студентом відділення фізичних та математичних наук. Завершував він освіту в Парижі, де слухав лекції відомих математиків: П. Лапласа, О. Коші, С. Пуассона, А. Ампера, А. Фур’є.

    Велику частину свого життя М.В. Остроградський навчався та працював у Росії, але ніколи не відрікався від рідної мови, також вільно володів французькою та російською; активно спілкувався із українською інтелігенцією тих років: І. Котляревським, Т. Шевченком, С. Гулаком-Артемовським, М. Лисенко, М. Максимовичем. Отже, математики не можуть жити без художників та поетів, а ті, у свою чергу, – без математиків.

    Роботи Михайла Васильовича присвячені теорії чисел, диференціальному та інтегральному численню, вищій алгебрі, геометрії, теорії ймовірностей, математичній фізиці, балістиці тощо. Існує метод інтегрування Остроградського, правило Остроградського, формула Остроградського…

    Віктор Михайлович Глушков народився у 1923 р., дитинство його припало на воєнні роки. ПізнВороний9іше майбутній учений трудився на шахті і навчався одночасно у двох внз – Новочеркаському політехнічному інституті та Ростовському університеті на механіко-математичному факультеті. Якось за десять днів сесії він склав на “відмінно” двадцять п’ять вузівських екзаменів – а ми жаліємось на 5, і не завжди блискуче їх складаємо…

    Його життя було нерозривним із Українською Академією Наук та Інститутом Кібернетики. Плідна праця пов’язана із теоріями цифрових автоматів, топологічних груп та топологічної алгебри, проектуванням ЕОМ (електронно-обчислювальних машин).

    Авторитет В.М. Глушкова був феноменальним: у 1969 р. математик одержав понад сто запрошень, в яких йому пропонували прочитати лекції з різних питань кібернетики. Під його керівництвом створили унікальну «Енциклопедію кібернетики», а також універсальні електронно-обчислювальні машини “Київ”, “Дніпро” та інші ЕОМ. Помер вчений 30 січня 1982 р..

    Усі, хто стверджує, що математика – нудна, просто не розуміють її принципів, не бачать те, що не лежить на поверхні. Уся краса полягає у тому, щоб кожен займав свою нішу. Нехай математика буде для тих, хто покликаний знаходити нові закономірності у будові нашого Всесвіту.

Поділитися в соціальних мережах

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *