Свято-Миколаївський собор — культова споруда УПЦ КП. Будівництво закінчено 1910 року. Відноситься до пам’яток архітектури Кременчука.

Збудований 1910 на кошти полтавської дворянки Котович у готичному стилі. Функціонував до 1919. Після встановлення радянської влади богослужіння були заборонені, а приміщення експропрійоване більшовиками. До 1970-х у ньому розміщувались будинок культури, будинок урочистостей, будинок офіцерів, кінотеатр, спортивна школа №2 (1971–1991).

Богослужіння відновлено 17 грудня 1991 громадою УАПЦ. Після Об’єднавчого Собору 1992 храм належить громаді святого Миколая Чудотворця УПЦ КП. У приміщенні проведено будівельні оздоблювальні та ремонтні роботи. Святині: ікона священномученика Макарія з частинкою його мощей, ікона великомучениці Варвари з частинкою її мощей.

Кременчу́цька ТЕЦ — найпотужніша електростанція Полтавської області.

Станція постачає теплоносій близько тисячі юридичним особам і більше 56 тисячам побутових споживачів Кременчука, а електричною енергією задовольняє потреби області на чверть.

Деївська гора – невелика система пагорбів, урочищ і ярів, розташована в одойменному районі с. Садків, Кременчуцького району. Найвища точка— 204,4 метри.

Ще з перших днів війни у Кременчуці почалися роботи по зведенню оборонних споруд – протитанкових ровів і загороджень від Кременчука до Градизька. Перший бій відбувся в ніч з 5 на 6 серпня 1941 року на рубежі Деївської гори. Проте сили були нерівними, тому через три дні запеклих боїв ополчення було змушене відступити, Крюків здали. В цій оборні загинуло понад дві тисячі ополченців. На кургані Деївської гори на честь цих подій встановлено пам’ятник солдатам, загиблим у перші дні оборони міста від німців.

З 1960-х рр. розташоване Кременчуцьке міське сміттєзвалище, що може приймати відходи 4 класу небезпеки. Екологи підрахували, що Кременчук за рік вивозить 600 м³ як побутового, так і промислового сміття. За такого об’єму наповнення звалища вистачить на 7 років.

Скеля — гранітний реєстр — геологічна пам’ятка природи місцевого значення. Розташована в місті Кременчуці Полтавської області, біля річкового вокзалу, на березі Дніпра.

Площа охоронної території 0,05 га. Пам’ятку оголошено Рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної ради депутатів від 24.12.1970 за № 555.

Являє собою відслонення сірих біотит-плагіоклазових середньозернистих мігматитів докембрійського періоду віком близько 3 млрд. років. Скеля також є цінною водомірною реліквією, на якій вказано рівень води під час Дніпровських повеней 1845, 1877, 1888, 1889, 1895 та 1942 років. На скелі висічені відповідні відмітки повеней (звідси й назва — гранітний реєстр).